Всё таки выделю его отдельной темой

Коли сидиш над прірвою в диму
   Ледь стримуючи напади нудоти,
                Вдивляючись у опівнічну млу,

Де біснуваті друзі-ідіоти
    Шаманські мандри згадують твої,

Стає на мить примарно зрозумілим
    Що зірки на морськім глибокім дні
              Зірвалися з хиткого небосхилу
                    Аж зовсім не даремно,
                                          й залюбки
                                               Прохаючи тебе замружить очі
                                                    І відпустивши серпню всі гріхи,
                                                          Заледве впасти в простір злої ночі!

Підтримати веселий зорепад
          Сміливим прикладом,
                              миттєво загубивши
                                      Останні мізки на посталих в ряд
                                                  Зубатих скелях у солоній тиші!...

...Не ворушись...
         Летить іще одна -

Вона тебе підслухала напевне
І зістрибнула з свого анти-дна -

                 Лови її руками й пести ревно!

Та потім знову хочеться хильнуть,
          Піти до друзів, щоб із ними пихнуть
                                  І зірку показати їм свою -

Загадане - здійсниться!
                     Світ затихне...

Отредактировано Плагиат (2009-08-27 01:06:24)