Сюзанна спустила ноги сходинками, тримала у руці троянду. «Цікаво, - подумала я, - то її нова естетика чи до квіткового магазину завітав «Ласковий май» зі своїм золотим хітом?»  Вона була вдягнена у чорну сукню. А де ж її бліде пальто, яке я завжди хотіла приміряти? Посміхнулась, пройшла повз неї і тупим ключем відімкнула важкі двері. Включила конфорку, поставила чайник.
- Як там Пол? – Навіщо вигадувати натягнутий привід, щоб спитати те, про що думаєш вже не одну ніч?!
- Дивно, - кинула гостя. – Це він с тобою такий веселий, а зі мною дуже дивний. Іноді здається, що він приховує від мене щось.
«Ще б пак! Моє фото у себе в гаманці і штук 20 вхідних СМС»:
- Ти ще досі живеш із ним?
- Я його сестра. І як би мене не дратували смугасті кофти, я його не вижену зі своєї квартири.
«Дурна! Коли я бачу Пола у смугастій кофті, то думаю, що зґвалтую його, просто тут і зараз!», - а в голос кажу:
- Ти хочеш змінити свого співмешканця?
- Хіба що на тебе…
- Не починай! – я нервово обпікаюся окропом, котрий ллю із чайника. Знаю, що вона серйозно. Намагаюся зробити вигляд відсутності підтекстів у свої словах… - Якщо ти виженеш Пола, то я власноруч перенесу його речі до цієї кухні!
… мабуть, виходить погано:
- Я завжди знала, що ти мені зраджуєш.
Доводити зворотне було б безглуздо, але я, не вкладаючи особливої акторської гри, брешу:
- Я тобі не зраджую.
- Могла хоча б спробувати сказати це більш переконливо.
- Навіщо?, - а я і справді не бачила сенсу. – Ти сама чудово знаєш «істину».
- Знаю, - на мить здалось, що Сюзанна плаче. – Я ж тобі віддана. Віддана тобі і я, і моя музика. Я вчора написала нове соло для свого бордового фортепіано, але, мабуть, ніколи не зіграю, бо сам Пол сказав, що то занадто про тебе. Чуєш, про тебе?!
Я відчула, як починаю тремтіти від самої згадки про цього патлатого блондина. Мені закортілося послідкувати за ним,  коли він слухає гру сестри. Мені закортілося, а мусимо приховувати правду , щоб не розбити серце вродливій брюнетці.
- Ти повинна знати, - я рішуче ковтнула чай, мов залпом випила віскі. – Тепер я хочу спробувати Пола. Мені цікаво, який він. І я не бажаю ховатися від тебе. Дай дозвіл. Твоє право мені відмовити, але ж це не заборонить мені бути з твоїм братом. Ти і сама прекрасно розумієш.
Сюзанна окропила троянду власними сльозами. Важко поправила волосся. Підійшла до холодильника, відкрила:
- Це, звичайно, у гостях була Віта, -  встромила у кремовий торт свою квітку. - Пробач, я зіпсувала її гостинець. Наївна, вона думає, що уся твоя увага – вияв безмежної дружби. Ти, бідося, ще не наважилася  запропонувати їй дещо значно більше цнотливого чаювання?
Кохана пішла в іншу кімнату. Істерики – це дуже низько й огидно. Але моя брюнетка в істериці була такою стервозною і вишуканою, що її армянські карі очі змушували мене божеволіти.  Вона все знає, вона завжди усе знає. Сюзанна схопила з-під телевізора диск з мультфільмами, продивилася його зміст, посміхнулася:
- А це, мабуть, усе, що лишилося від тієї китайки. Ти з нею прожила найдовше… Як вона тебе гарно зробила, так? Зібрала речі й нишком втекла, залишивши лише це DVD, яке ви щовечора переглядали. А перед тим переспала з твоїм колишнім другом у твоїй же квартирі.
Я ніколи їй не розказувала про Лінду, китайську студентку, що навчалася у мед коледжі за обміном. Найболючіша історія… Я вихопила диск і замахнулась ним на Сюзі. Вона відхилилася, відкрила верхню шухляду тумбочки біля ліжка, витягла звідти шматок шовку:
- А це, напевне, білизна ЛілІ. Вона носить тільки шовк, і тільки рожевий. Пробач, забула сказати, я колись також мала з нею справу. Знаєш, у ЛілІ є така відверта нічна сорочка з червоними трояндами. Ти, мабуть, бачила, - я мовчала. Вона прямувала до ванної кімнати. – Так ось, я її подарувала після розставання.  А це туалетна вода і рушник Рудої. Вона, звичайно, дуже гарна з червоними крилами і у шкіряній сукні, але ж то стриптизерка, до того ж їй лише 16. Навіщо водити до  себе розбещених підлітків? До речі, ті рукавички, котрі на дзеркалі у коридорі, вони ж Каріни? Ну ти повинна пишатися, що є у її списку. Я знаю, за що кохаю тебе Я. Але за що ВОНА тебе кохає?
Я сіла у ванну і стала ридати. Так, моє життя сповнене брудом, проте єдина світла пляма у ньому – Сюзанна. Я радію фактові хоча б самого розуміння ситуації. Бруд, бруд, бруд… Ось вона стоїть переді мною, вся у чорному, із чорними локонами, із темно карими очима… Але ж вона – світло, сірник, ліхтар, маяк, прожектор, спалах під час Великого Вибуху… Та байдуже яке порівняння використати, головне одне – вона те чисте, що може осягнути мене, потвору з волоссям кольору молочного шоколаду «Корона».
Сюзанна перелякана. Відчуває себе винною:
- Заспокойся! Будь ласка, заспокойся! Я не думала, що в тебе буде така реакція. Пробач… Пробач!
Вона перелякана. Чомусь вмикає воду… Я мокра… У роті гіркий смак туші… Вимикає душ…
- Пробач, я дурна, я зараз тебе витру.
Бере рушник (той, що залишила Руда), витирає моє обличчя, ще більше розмазує косметику. Я вириваю з рук Сюзанни білу шмату, майже істерію:
- Послухай, моя люба! З самого початку, коли ми тільки заходилися будувати певні стосунки, я сказала, що живу за принципом фрі-лав: без жодних обов’язків, образ, цькувань на зраду. Я так жила, живу і житиму. Я буду ходити на ліво, якою б дорогою ти мені не була. Бо я так звикла, мені так зручно. Якщо не подобається, можеш тікати. Тільки знай – то буде неприємно! Сюзанно, грій у своєму ліжку будь-кого, просто давай про це знати.
- Я хочу бути тільки з тобою, - ридало моє каре янголя.
Її чорні сльози некрасиво малювали лінії на блідому обличчі. Ванна очей наповнювалася брудною водою вщент , виливалася назовні і дратувала своєю брутальністю. Моя ґотесса дуже сильна у своїй слабкості. Приємно усвідомлювати, що єдина її вада – я. Шкода… Шкода псувати її ідеальність…
І вже не зрозуміло, хто кого заспокоює. Я обіймаю Сюзанну, рукою розчісую її чорне волосся, довго рахую подихи коханої на своїй шкірі.
Мій янгол підіймає позбавлену німба голову, уважно роздивляється мій погляд, тихо, спокійно говорить:
- Приходь завтра о восьмій, Пол буде сам удома.

***

Раритетне розуміння – єдина позитивна риса жінки.