Багаттям припорошило любові...
Я ледве не кусаю свої брови!
я ледве не цілую свої лікті!
і згризла всі свої доступні нігті.

А він мовчить і все не розуміє
я тезку Крупської вже згадую, Надію
Ховаю нігті й підіймаю очі
і думаю про жаркі літні ночі.

Вікно відчинене та спеку не гамує
і дме розпеченим запаленим вітрилом.
Я романтичні прагнення тамую
малюючи твоє кохане рило.

А ще й гарячу воду відключили
і я свій шал остуджую в холодній
і розтираючи затято синю шкіру -
сердечний смуток витіснив природний...