«З головою занурившись в гори плюшевих безглуздостей дорослі почувають себе затишно та безтурботно, як діти. В казковому світі дитинства не існує рутинної воронки, яка поглинає нас щогодини, щодня, щотижня до ти доки ми не збагнемо, якою є головна мета дорослого. А саме - створення казки для дітей.»
Рожеві та блакитні стрічки, маленькі будиночки, єдинороги, ведмежатка, кіборг–щенята, літаки, ракети, оновлені ляльки Барбі, брязкальця, балакучі тваринки, літаючі слони Бембі, парасольки та гумові чоботи найменших розмірів з найнеочікуванішими візерунками – це все і на багато більше Ви можете придбати в «Будинку іграшок», «Дитячому світі», «Антошка».
Незважаючи на дату в календарі диво-магазини завжди переповнені дітьми усіх вікових категорій. Саме тут 50-річний сноб, палкий шанувальник 15-ти річних дівчаток з поясом замість спідниць, перевтілюється в безпорадного 6-ти річного мрійника звіздаря! Уважно вдивляється в свій новенький телескоп з надією виявити нову зірку, яку він іменує на честь улюбленої матусі. А біля різнобарвної колекції годинників та пупсів Борнів копирсаються дві 30-ти річні блондинки, в пошуках нових презентів для своїх янголят; тим часом 25-ти річні хлопці приміряють пластмасові бронежилети та випробовують свою зброю на скривджених долею іграшках Fancy. Тут немає значення, яке місце ти посідаєш в рейтингу найкрасивіших людей журналу «People», на скільки твій айк’ю пішов в мінус і як довго тобі залишилось споглядати на своїх внуків та правнуків. На території цих будівель головним залишається лише твоя здатність мріяти.
Асортимент дитячих забавок налічує в собі понад мільйон добре запрограмованих мрій. Якби я була трохи наївнішою, приблизно на років 5, то б вирішала, що потрапила до казки, в країну не нанесену на мапу, де панує Рональд-МакДональд. В цій чудо-країні Спайдермен рятує принцесу Фіону від жахливих утисків ненажерливого монстра Бабая, а супер-герої Уолт Діснея перемагають bad guys мильними бульбашками, не вдаючись до зброї. Дітлахи мають свої домівки та іграшки, щодня смакують шоколадними тістечками й малиновим морозивом, пускають летючого змія в блакитне небо, на повні груди ковтають чисте повітря, виховують своїх домашніх улюбленців, тутешні жителі не знайомі зі словами «страх» та «злидні». Якщо коли-небудь Ви забажаєте відшукати цю країну, то необхідно лише відкрити очі й добре прислухатись. Там панують посмішки та лунає сміх....в країні під назвою «Мрія». Але попереджую, потрапивши туди хоч раз Ви не захочете повертатися в країну «Зневіра».
Дитяча посмішка - це один з найяскравіших проявів щастя. Невже можливо відшукати в чомусь більше позитива ніж в їхніх блискучих очах? Певно, що ні! Мабуть саме тому, ми так часто намагаємося викликати ці моменти щастя. І щоразу проводячи свої кредитні картки між металевим пристроєм переконуємо себе в створенні чергового дива. А чи кожний з нас замислюється над нереалізованими бажаннями покинутих дітей? Нажаль, ні! Тоді навіщо будувати подібні чарівні крамниці, якщо вони здійснюють мрії більшості, проте не кожного малюка!? На це питання я можу відповісти, як дорослий, кажучи, що all people живуть в країні потреб та нужд. А подібні ТЦ будуються задля задоволення потреб і тим самим поповнюють свій банк прибутків. Проте в дитячому світі відсутні такі поняття, як «безлімітний рахунок», «фінансова нестабільність», «заборгованість», «банкрутство» і саме через це вони ніяк не збагнуть чому Добрий Дід Мороз об майнув їх ялинку після цілого року послухання.
Зрозуміло, що в Україні існують певні дитячі фонди й установи, які відповідають за добробут обездолених. Проте статистика, аргументи та факти, вказують на недостатньо активні позиції суспільства щодо вирішення даної проблеми. Шляхи розв’язання цього питання найрізноманітніші. Якщо ви не розумієте або не бажаєте зрозуміти мої міркування стосовно мрійливості та бажань, то рушайте іншим шляхом, більш комерційним – зрозумілим для Вас. Проведення благодійних заходів, тематичних вечорів і т.д., що призведуть, з одного боку, до задоволення потреб дітлахів, а з іншого – до створення «білого» образу вашої особистої публічності й бізнесу загалом. Підприємці витрачають безліч коштів на рекламу з кінозірками, спортсменами і забувають о найпродуктивнішому способі завоюванні сердець споживачів – дітях. Можливо моя позиція здається Вам трохи цинічною та аморальною, тоді продовжуйте носити рожеві окуляри, відгороджуючи себе від бурових буднів. Малюйте безтурботні образи weekend evening-party, витрачайте шалені кошти на сексуальні коктейльне плаття, продовжуйте будувати стіну Байдужості, і пам’ятайте, що цим самим Ви прокладаєте стежку знищення майбутнього нації!
Отже, вирішуйте самі, які барви життєвої палітри будуть панувати в нашій країні жовтогарячі, як ранкове сонце чи чорно-бурі відтінки бруду.
Victoria Wendish
