За крок від Землі зі сторони простору безкінечності лунає тиша, тиша космосу.
Сузір’я татуажем вкривають його тіло, зірки стразують його плоть.
КОСМОС!
Поки кораблі борознять його простори і слухають його сумирне дихання, поки людський час тримає  естафету, поки зникають старі види і клонуються нові, поки десь в міжніжжі континенту зароджують нового Леніна, і поки об довбаний студент у скафандрі сублімує на плакат Ніла Армстронга, а на кухні міжнародної політики смажать нового лідера – він тихо пливе, існує, зміщується, злунюючи дихання, відригування та шурхіт комет.
Космос
Він вічний у собі, і вічність зростає в ньому. Він безкрайній у своїх крайностях і палкий в своєму холоді.
Космос – це ми за вікном.