Вона вийшла з под*їзду, коли  відчула, що хтось йде за нею.Вона нічого не зробила і пішла далі. Вона відчувала це вже не вперше.А ще більше вона не могла зрозуміти, що вона відчувала.Але відчувала щось рідне, якийсь рідний зв'язок.
       Він же не міг зрозуміти чому він завжди ходить за нею останні декілька днів.Він нічого не пам'ятав. Ні себе, ні свого життя.Він знав тільки як її звуть.Її звали Марія і її ім'я йому дуже подобалося. Відчував він два протилежні відчуття. Якесь тяжіння  до неї і страх перед тим що нічого не знає про себе і  що його ніхто не бачить. Йому хотілося  кудись бігти. Але куди? Та і не міг.Те відчуття до неї не відпускало. І так було день за днем. Вона кудись йшла, він був поряд. Вона читала книгу - він її малював.Вона пила чай і дивилася у вікно - він їй співав.Вона лягала спати - він  гладив її волосся.
       Цей зв'язок, це відчуття вона любила. Їй тоді було спокійно.
       Одного разу вона пішла на море. Їй було самотнє. Він йшов біля неї. Морський, свіжий вітерець обдував  їх. Він тримав її за руку.Вони танцювали. Він з нею, а вона з відчуттям що він є. Це було так легко, радісно.
        Це продовжувалося протягом років. Навіть коли вона була вже не одна, коли у неї були діти - він все одно залишався біля неї. Любив її дітей, і все також співав їй і гладив її волосся.
        Але він ніколи не зрозуміє, що це любов янгола -охоронця до людини...