ти майже самотня, я майже тобі потрібен, -
у нас є незайманим лише вчорашній сніг...
я знову підходжу, ти знову летиш на південь, -
і нам не ствроити самий найперший гріх...

і що тепер буде? я лиш тримаю долоні, -
літак полетить кудись у саму блакить...
я ще все тримаюсь землі, але дуже кволо, -
а серце моє, наче багаття, - горить...

ти зовсім інакша, ти янгол, та навіть привид, -
усе, що невтрачено, - ми ще встигнем згубить...
я знову без тебе заходжу в пусту квартиру, -
я знову змагаюсь з бажанням хоч щось змінить.

12.04.2012.