Меркурій
Враз сказав Плутону:
“Чи ти Планета,
Чи що ти?
Ти так далеко
Сам від сонця,
Багато бачиш темноти…”

Кмітливо відповів Плутоній:
“Всі сперечаються про це.
Мене Галактика гойдає,
Орбіти вісь мене несе.
Своє призначення ковтаю,
Весь Всесвіт мамою зову,
Творцю всю шану посилаю,
Аж доки
Вічно не засну”.

“Ти бач,
Яка в те’бе халепа, -
Меркурій голосно повів, -
Мабуть,
Ти, друже, нещасливий,
Мені ж бо заздриш та другим”.

“Ні, пане,
Я Тобі не заздрю.
Я найщасливіший з усіх.
Свої життя не проміняю
Я ні за якії скарби.
Свою лиш долю колисаю
Ціною світла та пітьми”.