Чи здатні знайти ми важливе?
Відчути той дотик в пітьмі?
Ми можемо бути щасливі,
А можем не мати душі.

Ви бачите, щастя й сумління -
Не завжди поняття одні.
Бо щастя - це віра в миттєве,
В могутність хлипкої стріли.

Сумління тримає в обіймах,
Які ще гостріші за ніж.
Та леза засліплюють стрімко,
Сховавши в огні помилки.

Не можна почути десь шепіт,
Якщо сміх і гомін навкруг;
Не можна судити сумлінних,
Бо є в нас закон і статут.

Нажаль, голоси завжди дзвонкі,
Їх можна почути й в пітьмі,
А правда - завжди недоторка,
Вона нам шепоче байки.

Мораль в тих байках незнищена.
Чи має вона кольори?
Ні, райдуга зараз безсила,
А очі в людини сліпі.

Почути отії легенди
Ми можемо тільки в душі.
Відкіньте сумління....
Можливо, закони людські теж німі?

Відчути цю радість можливо,
Побачивши диво в житті.
Ми здатні зробити це диво.
Не тільки сусіду - собі.

Така філософія Гріна:
Запалюй вогонь у пітьмі,
Роби іншим диво за дивом,
Почуй ті легенди німі.

Миттєво запаляться свічки
Незгаслим вогнем на стрілі.
Ми можемо бути щасливі,
А можем не мати душі.

Отредактировано Лина Львович (2011-12-07 22:33:09)