Жінко, а може дівчино,
увесь магічний реалізм
назбирую із твого тіла.
У нас уже одне лібідо
на двох в лексемах "сходи", "дах", "карниз".
Ми сплетені малюнком арабесок.
З-під наших нігтів витіка чорнило рим,
вималюй на стегнах, як скрижалях, ним
мені мереживо замовчаних омріянь.
Зніму з хреста твої спокуси розіп'яті.
Твоя Марія увійде на третій день.
Гріховне воскресіння! Одягайся
як завше в синій атлас, випий кави
і вирушай ходити по воді.
Моя оновлена Personal Jesus -
невтілений сюрреалізм Далі.