Я маю сонце, яке ясно світить,
Я маю їжу, маю куди йти.
А що казати тим нещасним дітям,
В яких нема нічого, крім біди.
Голодне, втомлене обличчя…
Ображена, обдурена людьми.
Ти подивись в її маленькі вічі!
Що бачила вона в свої роки?..
Якщо усі померли! До одного!
Якщо ні батька вже, ні матері нема.
Ну, а вона… вона стоїть одна.
А скільки їй іще лишалось часу?..
А скільки б років жити ще могла!
Проклятий вітре, забери негоду
З її дитячого невинного лиця!
Та що я кажу, все уже минуло…
Вона давно лежить в сирій землі.
А що залишилось?! Лишилась пам’ять.
Я сподіваюся, лишилась назавжди.